Так, 25 січня 2016 року звершилась Божественна літургія на честь святої мучениці Татіани, під час якої були піднесені молитви за мир в Україні та за упокій душі невинно убієнного пріснопам'ятного настоятеля ієрея Романа.
Незважаючи на снігопад та сильний мороз, по особливому урочисто і глибоко символічно відбулися хресний хід
священнослужителів і віруючих та молебень святій мучениці Татіані, якими освятились не тільки віруючі, що прийшли на свято, але і всі жителі міста.
священнослужителів і віруючих та молебень святій мучениці Татіані, якими освятились не тільки віруючі, що прийшли на свято, але і всі жителі міста.
Богослужіння очолив керуючий приходами Північного вікаріатства міста Києва, єпископ Боярський Феодосій. Йому співслужили єпископ Васильківський Миколай, благочинний Оболонського округу міста Києва протоієрей Володимир, настоятель приходу ієрей Костянтин та інші представники православного духовенства Києва.
Благословляючи проведення престольного свята, предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій передав усім прихожанам храму вітання з нагоди свята та співчуття з приводу загибелі ієрея Романа.
У своєму пастирському зверненні владика Феодосій зазначив, що храмове свято Приходу знаково співпало з півріччям з дня загибелі його настоятеля отця Романа.
Все, як і рік тому… В армійському наметі, у сильний мороз і снігопад, з гарячим чаєм і сердечною молитвою, - тільки без отця Романа, який споглядає за всім, що відбувається на Приході, та молиться за нас грішних у Престола Божого.
Та можливо в цьому році свято було сповнене ще більше величності та торжества Господа Ісуса Христа і тріумфуючої нині у вічній славі мучениці Татіани над тими ворожими підступами, що за останній час випали на долю вірних нашого храму. Храму не зведеного і обмеженого стінами, а - живого, пронизаного вірою, любов'ю і терпінням.
Та ще заповзятіше кожен прихожанин прагнув, у міру своїх можливостей, слідуючи усталеним звичаям пригощати в престольне свято, зробити святковий стіл багатим, щоб досхочу нагодувати і напоїти усіх гостей.
Тільки сильна віра у Господа може додавати його вірним наснаги і наполегливості зводити намет, облаштовувати усі атрибути для здійснення Богослужіння і годинами, слухаючи Святе слово, вистоювати в ньому у сильні морози, палючу спеку чи просто вітру, а після цього розбирати все, - а згодом зводити знову і знову.
Та у Бога нічого не відбувається без глибокого сенсу, просто так. Тож хочеться підсумувати святкування храмового свята у цьому році словами апостола Петра «Итак смиритесь под крепкую руку Божию, да вознесет вас в свое время» (1 Пет. 5, 6).
