Виконуючи заповідь «Зі страхом Божим і вірою приступіть ...», ми повинні
завжди відчувати свою недостойність благодаті Святої Євхаристії, і в той же час, не втрачаючи страху Божого, долучатись до найбільшого Святого Таїнства.
Кожен православний християнин, який сподобляється Святих Христових Таїн, в тій чи іншій мірі з різною строгістю приготування та різними підходами до частоти, знає як правильно підготуватись до причащання, оскільки про це написано чимало книг і пам'яток.
Але ми дуже мало поінформовані про те, як зберегти отриманий дар Безсмертя. Благоговійне прийняття Пречистих Таємниць та гідне їх зберігання в собі не менш відповідальне, ніж сама підготовка. Час після прийняття Святих Дарів безцінний, ним потрібно дорожити, використовувати розумно, оскільки оселившийся в нас Господь безмірно посилює наші духовні сили.
Із-за відсутності єдиного строгого Церковного правила, священнослужителі запроваджують на своїх приходах різний підхід поведінки мирян після Святого Причастя. В цій пам'ятці ми постарались коротко узагальнити досвід Церкви з цього питання, який грунтується на мудрості святих отців.
Поведінка прихожан в храмі в день прийняття Святих Христових Таїн
Підходячи до Святої Чаші, причасник повинен скласти руки на грудях хрестоподібно (праву на ліву), виразно вимовити своє повне святе ім'я, широко відкрити уста. Маленьку частинку Святих Дарів, як радив преподобний Амвросій Оптинський (1812 -1891), потрібно проковтнути цілою. Якщо частка більша, її можна обережно роздрібнити зубами. Після того, як диякон або церковнослужитель витре платом уста, - поцілувати нижній край чаші. Хреститися, робити поклони поблизу чаші не пристало, щоб не перекинути її.
Запивають Святі Дари теплотою (теплою водою змішаною з вином). Нею треба обполоснути порожнину рота, щоб там не залишилося частинок Тіла Христового, та проковтнути. Відходячи від чаші та прямуючи до столика з теплотою, не слід прикладатися до ікон та розмовляти.
В день Причастя не здійснюються коліноприклонні молитви, оскільки земні поклони є виразом покаянної скорботи про гріхи. Причасник же повинен перебувати в духовній радості, славлячи Бога. Але якщо під час молебню всі припали на коліна, то Ви можете поклонитися разом з усіма.
Як повинен поводитись причасник впродовж дня
Дякуйте Богу
По закінченні літургії необхідно обов'язково уважно вислухати в храмі або прочитати вдома правило після Святого Причастя. Митрополит Веніамін Федченков (1880-1961) на власному досвіді переконався, що ігнорування молитовного правила виражає зневагу до Господа, а тому отримана в Таїнстві Божественна Благодать залишає причасника, уступаючи місце спокусам.
Преподобний Никодим Святогорець (1749-1809) так виражав свою думку: «Після причастя Святих Христових Таїн увійди негайно в сокровенності свого серця, і, поклонившись там Господу з побожним смиренням, звернися до Нього подумки з такими словами: "Ти бачиш, Мій Всеблагий Господь, як легко впадаю я в гріхи на загибель собі, яку силу має наді мною борюща мене пристрасть і як сам я безсилий звільнитися від неї. Допоможи мені і підсиль безсилі зусилля мої або краще Сам прийми зброю мою замість мене, порази вкрай цього шаленого ворога мого... Вклонися цьому Богу Єдиному, у Святій Трійці славимому і нам благодіющому, і, віддавши благоговійну Йому подяку як такий дар, запропонуй непохитне рішення, готовність й пориви до боротьби зі своїм гріхом в надії подолати його силою Єдиного Триіпостасного Бога».
Святитель Тихон Задонський (1724-1783) говорив: «Після Причастя потрібно показати виправлення, засвідчити любов до Бога і ближнього, подяку, тщаніе старанне про нове, святе та непорочне житіє».
Преподобний Нектарій Оптинський (1853- 1928) радив своїм духовним чадам не поспішати на будь-які справи, а «дати собі превілей до половини дня, почитати Святе Письмо, перебувати в молитві й подяці Господу».
Маючи в собі Самого Господа, нам належить використати цей благодатний час для поглиблення нашого духовного життя, придбання чеснот, боротьби з пристрастями і гріховними звичками.
«Кожен з нас повинен берегти прийнятий скарб, а не кидати його як попало. Кожен з нас повинен не забувати ні того, що він є християнин, а головне, що він причастившийся християнин. При будь-яких спокусах він повинен згадувати, що причастився страшних Христових Тайн в життя вічне, що він з Причастям не готовий розлучитися, ні проміняти його на задоволення будь-якої пристрасті. Кожен з нас повинен згадувати справжні світлі хвилини, коли ми всі чисті перед Господом, омиті Його Пречистою Кров'ю й насичені Його Пречистою Плоттю". Протоієрей Валентин Амфітеатров (1836-1908).
Єпископ Іларіон Алфєєв (1966) має таку думку: "Причастившись Христових Тайн, ми повинні усвідомлювати, Що і Кого ми в собі несемо. З моменту Причастя без паузи, без перерви має початися наша підготовка до наступного Причастя. І не треба думати, що якщо ми причастилися сьогодні, то до наступної Євхаристії можна готуватися за день або за три дні до неї, а в решту часу можна жити так, як ніби Христос не присутній в нас».
«Щоб нам вірніше зберегти себе після сповіді від повторення гріхів, постараємося, особливо на перших порах, поки ми ще не зміцніли морально, уникати зустрічі з гріхом: віддалятися тих осіб і тих місць, які можуть подати нам привід до падіння». Архімандрит Кирил Павлов (1919).
Отже, з прийняттям Тіла і Крові Христових ми зобов'язані перебувати в міркуванні про те, який страшний в своїй величі Дар нами отримано. Нам варто дякувати за це Господа та духовно бути тверезими, щоб чимось не образити Божественну благодать, яку ми спромоглися прийняти в Таїнстві Євхаристії.
Проведіть день у мовчанні, молитві і пильнуванні
Церковні правила наказують зберігати в день Причастя чистоту тілесну, займати свій розум богомислієм, молитвою, присвячувати можливий час вивченню слова Божого та інших духовних праць, уникати розваг.
З прийняттям Причастя ми мусимо зберігати Святиню, розумно утримувати уста, уникати пустослів'я. Пристойно віддалятися від усього суєтного, пристрасного, духовно некорисного. Бажано бути особливо уважному до себе, тому що ворог намагається в такий день обов'язково ввести людину в спокусу. Якщо Причастя відбулося в будній день, то це не може перешкоджати виконанню домашніх обов'язків.
«Є старечий вираз: всякій добрій справі або передує або слідує спокуса. А такі добрі справи, як молитва від щирого серця, а особливо, причащання, не можуть залишитися без помсти диявола. Він вживає всі сили, щоб не дати помолитися, як слід, та причаститися. А якщо не міг цього зробити, то намагається потім нашкодити так, щоб і сліду не залишилося від отриманої користі. Це дуже добре відомо всім, причетним духовного життя. Ось чому потрібно зі смиренним скорботним серцем, по можливості, просити від Господа, щоб Він охоронив від підступів ворога, діючого або прямо на душу, або через людей, йому підвладних. Ігумен Никон Воробйов (1894-1963).
Священномученик Серафим (Звездинський), єпископ Дмитровський (1883-1937) так вважав: «Часто після старанної молитви біси нападають на нас з великою силою, як би бажаючи помститися нам. Мало того, вони навіть після долучення з найбільшим озлобленням намагаються вселити в нас нечисті думки і побажання, з тим щоб помститися нам за опір й перемогу над ними та щоб зменшити в нас віру, намагаючись як би довести, що немає нам ніякої користі від Святого Причастя і, навпаки, ще гірше буває боріння. Але не повинні впадати у відчай від цього, розуміючи підступність ворога, - перемагати його вірою та завзятістю в боротьбі з ним».
З особливою ретельністю нам належить піклуватися про те, щоб Господь, який увійшов в наші серця, не був скривджений якимось гріхом. По слову схіігумена Савви Псково-Печерського (1898-1980): «Після смерті ми будемо сильно істязаємі, якщо не зберігаємо благодаті Святого Духа. Якщо трапиться в день причащання вам роздратуватись, образити, засудити когось, то цю пляму в душі будемо намагатися очистити покаянням. Цей день найкраще провести в мовчанні й молитві або в читанні Святого Письма і повчань святих отців, тому що душа в цей час особливо сприйнятлива до доброго і чудові євангельські слова западуть в глибину серця».
Преподобний Алексій Зосимовский (1846 -1928) говорив: «Плоди Святого Причастя діють, якщо ми не ображаємо святиню. Якщо ж ображаємо її, то в той же день причащання вона перестає діяти. А ображаємо ми святиню чим? Зором, слухом та іншими почуттями; багатослівністю, засудженням. Тому в день причащання треба переважно зберігати зір, більше мовчати, тримати язик за зубами».
Якщо ми спромоглися, з ласки Божої, отримати Благодатні Дари, нам необхідно докласти усіх зусиль, щоб зберегти Їх, бути вимогливим до свого серця, помислів розуму, тілесних почуттів.
Продовження теми в
