Кожен гріх – це мерзенність перед Богом. Але є дуже важкі гріхи, які волають про помсту до неба. В рамках теми «Про гріховність забобонів» одними із таких важких гріхів є чаклунство, магія, ворожіння, спіритизм (викликання духів померлих), шаманізм, парапсихологія, астрологія, екстрасенсорика, йога, теософія (вчення Е. Блаватської), антропософія (засновник Р. Штейнер), інший окультизм.
Майже всі засоби масової інформації вважають за необхідне підвищити свій рейтинг за рахунок означеної тематики. Друковані видання та веб простір рясніють пропозиціями лжепророків: «Допоможу зняти порчу з вас і вашої родини», «Легко приворожу улюблену/коханого, не дорого!», «Шукаю помічника поговорити з померлими», «Займаюсь білою магією», «Потомствений чаклун, медіум, спеціаліст в області окультних наук веде прийом…», «Центр оздоровчої практики Рейки проводить енергетичну діагностику…», «Космогенезіс... Е. П. Блаватська», «Штейнер Рудольф. Книги онлайн».
Дороговартісний телевізійний ефір, який є найпотужнішим засобом маніпуляції свідомістю глядачів, переповнений забобонними передачами «Битва екстрасенсів», а до недавнього - сеансами нетрадиційної медицини Алана Чумака, Анатолія Кашпіровського, Джуни. Так і хочеться запитати у їхніх шанувальників: «Всі зцілилися?».
Окультизм – це віросповідання, що нав’язує прагнення самостійно, в обхід Бога і без Нього, якби з чорного входу, отримати особливу сокровенну обізнаність, щоб зійти на вищий рівень буття та стати "присвяченим". Це, подібно денниці, зведена до вищого ступеню гординя; вибір, на зразок первородного гріха Адама і Єви, націлений на пізнання недоступних для більшості людей таємних істин. Це, зрештою, розчарування в тому, що Всемилостивий і люблячий Бог через Божественне одкровення відкриває тільки ті пізнання та наділяє тільки тими засобами, які необхідні для нашого спасіння, та осягнення яких неможливе без Православної церкви.
Основою окультного вчення є «духовна субстанція», з якою необхідно з'єднатися енергетично для досягнення певної мети. По справжньому віруюча людина знає, яка «духовна» реальність стоїть за цією енергією. А саме - спілкування з духами пітьми та передачі свого життя в руки сатани, який ненавидить людство. Як займатися самому такими справами, так і звертатися до людей, які це практикують, - вкрай небезпечно і є смертельним гріхом. На сповіді в таких беззаконнях потрібно каятися за кожен конкретний випадок. "… Бo гидoтa для Гoспoдa кожен, хтo чинить тaкe, і чeрeз ті гидoти Гoспoдь, Бoг твій, вигaняє їх пeрeд тoбoю " (Втoр. 18:10).
Багато людей знають про небезпеку подібної практики, але легковажно ставляться до свого добровільного служіння силам зла і не припиняють заняття. Прикро, що і деякі воцерковлені миряни, котрі мають жити тільки Таїнствами Церкви, користуються подібними послугами, ускладнюючи своє життя в цьому світі та наражаючи себе на вічні муки у "товаристві" з тими, хто вже переступив межу каяття і не може покаятися - падшими духами.
Забобони - зброя ворога проти людини, позбавленої православної істини
Однак, живучи тимчасовими тлінними пристрастями – без Бога, далеко не кожен може правильно реалізувати потребу своєї душі. А марновірство, яке лише ілюзорно компенсує справжню віру, є тому яскравим і скорбним прикладом. Воно спотворює правильне відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини, її уявленнях, поняттях, судженнях, займаючи місце єдиної необхідної потреби для душі - Божественної істини.
Як ми зазначали раніше, життя по заповідях Господніх вимагає колосальних особистих зусиль: душевних, вольових, інтелектуальних. А віра в забобони - це засіб для відволікання від важкої духовної праці. Ми боїмося порушувати закони природи (як приклад, закон тяжіння) й закони суспільства (сплата податків). Тому що знаємо, що недотримання перших небезпечно для життя, а за порушення других наступає відповідальність перед державою. Тож чому ми з такою безпечністю зневажаємо й нівечемо духовні закони, які заповідав Сам Господь та які є вічні і непохитні ? А натомість вірою в речі, що позбавлені всякої логіки, нерозважливо проявляємо неабияку старанність в дотриманні нікчемних традицій, нав'язаних сатаною.
Марновірство - це нещадна зброя диявола проти найкращого творіння Бога - людини. І не потрібно цим нехтувати та ставитися легковажно й безвідповідально до будь-яких із забобонів, навіть, на наш погляд, самих безневинних. Вони наносять важкі душевні рани тисячам людей та калічать їх життя. Особливо небезпечним середовищем є сім'ї, в яких з пелюшок дитині прививають страх до забобонів; водять до знахарок, намагаються дізнатись у ворожок подальшу долю своєї дитини, самостійно виконують над нею магічні обряди. Такій людині протягом всього життя самотужки неможливо позбутися залежності від привитого з дитинства ідолопоклонства, що безліччю невидимих ланцюгів сковує її свідомість і не дає вільно без страху жити.
Тільки через покаяння й тверду віру в те, що без Волі Божої нічого не відбувається, можна позбутися залежності марновірства. А воля Божа співмірна духовному стану людини. І Він, як Лікар, посилає нам найкращі обставини для того, щоб ми схаменулися та перестали грішити.
Брати і сестри, не будемо марновірними й забобонними як язичники, щоб нам не довелось виправдовуватись в судний день: «Господи! Господи! не в твоє ім'я ми пророкували? I чи не Твоїм ім'ям бісів виганяли?». Та щоб не почули у відповідь: «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, що уготований дияволові та його посланцям» (Откр. 21: 8, Мт. 25:41 ).
А щоб чорна кішка не затьмарувала Світлий Образ Творця Всесвіту, а розбиті дзеркала чи розсипана сіль не наводили на нас страх, будемо дотримуватися порад апостола Павла: «Стійте у свободі, яку дарував нам Христос, і не піддавайтеся знову в ярмо рабства» (Гал. 5:1). Тож дорожитимемо дарованим нам великим благом - свободою, застосовуючи її тільки для слави Божої, щоб мудро зробити найважливіший в нашому житті вибір - між вічними муками і вічним блаженством.
