Наречення імені дитині відбувається раз і назавжди і тому до цього слід підходити відповідально та з усією серйозністю.
Невдало вибране ім'я може стати причиною глузування і нападок однолітків, скалічити життя дитині та навіть призвести до важкої психологічної травми. Слід ставитися з обережністю до оригінальних красивих імен, які багато до чого зобов'язують. Ім'я повинно вимовлятися легко і просто та не викликати смішних або двозначних асоціацій. Не обирайте ім'я, слідуючи моді, яка досить швидко проходить, а ім'я з часом звучатиме не так красиво, а іноді безглуздо.
Ще недавно дітей називали Комунарами, Авангардами, Ерами. Октябринами, Рево, Люціями, Інтернами, Іскрами, Ідеями, в більш пізній період - Русланами, Олімпіадами. Кожному із нас, напевно, зустрічалася в житті людина з екстравагантним ім'ям. А при спілкуванні з такими людьми відчувався деякий дискомфорт і завжди думалось про батьків цих людей. Слід задуматись і батькам про те, що саме відчуватимуть їх діти з незвичайними іменами у звичайному середовищі?
Часи минають, мода проходить, а нестандартне ім'я залишається на все життя, якщо його не змінити при досягненні 18 років, чи чирнечому постригу.
Обирайте таке ім'я, яке буде викликати у оточуючих почуття поваги, а не відторгнення. Ім'я повинно поєднуватися з прізвищем дитини та батьківським іменем.
Історія дохристиянських імен.
У Древній язичницькій Русі імена (прізвиська) вигадувалися та надавалися: за зовнішніми ознаками (Черниш, Біляк, Малой, Сухой), або залежно від якоїсь домінуючої риси характеру (Забава, Добран, Мовчан), числовому ряду (Перва, Вторак, Третяк), в залежності від відношення батьків (Голуба, Любава, Богдан, Неждан), відповідно до тваринного, рослинного світу, пір року (Мороз, Вовк, Пирій) та інш.
У «Словнику давньоруських особистих власних імен», складеному М.М. Тупиковим і виданому в 1903 році, міститься 5300 чоловічих та 50 жіночих імен.
Серед дохристиянських імен осібно стоять імена правлячої династії Рюриковичів і знаті (Володимир, Ярослав, Ізяслав, Ярополк, Остромир, Святослав, Святополк, Всеволод). Ці імена вважалися шляхетними за змістом та символізували владу, славу, військову доблесть.
З прийняттям християнства на Русі прийняття таїнства хрещення супроводжувалося нареченням людини новим ім'ям, освяченим подвижницькою християнською вірою, що призвело до поступового витіснення дохристиянських, язичницьких імен-прізвиськ. Однак вони не зникли з мови остаточно, ставши основою для утворення великої кількості прізвищ.
Наречення християнським ім'ям відбувалося відповідно до богослужбових книг - місячних міней, в яких розписувалися церковні служби на кожен день року з прославленням того чи іншого святого в день його поминання.
Місячні мінеї були перекладені з грецької на давньоруську мову з переважною більшістю імен - не в перекладах, а в своїх оригінальних іншомовних звучаннях. Тому значення імен не сприймалося більшістю людей, що зумовило тривале, аж до XVII століття, співіснування християнських і нехристиянських імен одночасно.
Оскільки із-за високої вартості, не кожен храм мав можливість придбати місячні мінеї, були складені місяцеслови, або святці - церковні календарі зі скороченим змістом міней.
Вибір імені при хрещенні дитини по Святцях.
Святці, або місяцеслов - це церковний календар із зазначенням свят і днів пам'яті святих.
Наречення імені дитині відбувається в день Хрещення, перед чином оголошення. Відповідно до Требника (гл. 2) для дитини обирається ім'я святого, пам'ять якого відзначається на 8-й день по народженні за прикладом Спасителя Христа, який прийняв ім'я Ісус у восьмий день по своєму народженні (Лк. 2, 21), як вимагав того старозавітний закон обрізання і найменування (Бут. 17, 4-15).
Якщо нічого по душі батьки знайти не змогли, то дивляться на 40-й день від народження. Саме в цей час дитя приносять у храм для звершення Таїнства Святого Хрещення, а над мамою читається очисна молитва, після якої вона може знову повернутися до церковного життя, приступити до Сповіді і Причастя.
Іноді, як виняток, дитину нарікають ім'ям на честь особливо шанованого святого. Але цей варіант потрібно окремо промовляти зі священиком.
Святитель Іоанн Златоуст вчив: «Християни повинні всіляко намагатися давати дітям такі імена, які б не тільки спонукали до чеснот тих, хто отримує ці імена, але й для всіх інших та для наступних поколінь служили настановою у всякому любомудрії».
Найчастіше християни нарікали своїх дітей іменами Христових апостолів, так що і в V столітті, як і сьогодні, найбільше було Іоаннов, Петров, Павлов.
Традиції хрестити з подвійними іменами, наприклад Анна-Марія, Михайло-Ростислав, в Православній Церкві немає.
З благоговіння перед ім'ям Спасителя в Православній Церкві не нарікають ім'ям Ісус на честь Сина Божого. Так само ми ставимося і до імені Його Пречистої Матері, тому ім'я Марія дається на честь однієї із святих, чия пам'ять святкується 26 січня, 1 квітня, 22 липня, та інших.
Якщо батьки, слідуючи моді, дають дитині ім'я, яке в Святцях відсутнє, то священик переводить його в церковно-слов'янську форму і хрестить під цим ім'ям, попередньо повідомивши про це батьків, або самого хрещаємого. Ось приклад: Жанна - Іоанна, Світлана - Фотіна, Денис - Діонісій, Оксана - Ксенія.
Бувають такі випадки, коли людина з неправославним ім'ям, не має можливості з'ясувати іменем якого святого її хрестили у дитинстві. В цій ситуації необхідно звернутися до священника, який прочитає молитву на наречення імені і дасть нове ім'я православного святого.
Іменини та обов'язок християнина по відношенню до свого небесного покровителя.
Окрім свого дня народження, кожен православний християнин відмічає іменини, або день пам'яті святого, чиє ім'я носить.
Якщо з іменем, яке ви отримали при Хрещенні, є декілька святих, то це не означає, що святкувати іменини потрібно всі дні пам'яті святих з цим іменем. Іменинами є день пам'яті цілком конкретного святого, якого ви більш вшановуєте та відчуваєте особливий духовний зв'язок з ним, або чий день пам'яті відзначається відразу після дня народження. Однак це не означає, що ви одного святого визнаєте більш значущим, ніж інший.
Прийнявши ім'я святого при хрещенні, ми маємо в його особі, не тільки небесного покровителя, але і несемо певний обов'язок перед ним. Основними обов'язками щодо свого небесного покровителя повинно бути: знання його житія; читання акафісту, канону та інших молитов до нього; по можливості наслідування його святості; причастя Святих Христових тайн в день іменин; наявність ікони святого.
Вважається, що присвоєння дитині імені праведника, освячує життєвий шлях новонародженого, вказує приклад для наслідування його подвигів і чеснот. Виконувати ж ці обов'язки належним чином можна не інакше, як добре знаючи його життя і подвиги.
