Облаштування православного храму

        За вченням Церкви, Храм Божий - це видимий матеріальний світ, що  символічно відображає світ духовний, який є образом присутності Царства Небесного на землі і образом Вселенської Церкви.

Зовнішній вигляд Храму

За своїм зовнішнім виглядом Церква відрізняється від інших будівель. Найчастіше в основі вона споруджується в формі хреста на знак того, що Христос Спаситель визволив нас від влади диявола. Нерідко - у вигляді корабля подібно Ноївому ковчегу, який веде нас в Царство небесне. Інколи в основі лежить коло -
символ вічності або восьмикутної дороговказної зірки.

Верхівка будівлі зазвичай завершується куполом, символізуючим небо. Купол вінчає глава, на якій установлюється хрест - на славу Глави Церкви Ісуса Христа. Часто на Храмі ставлять декілька глав. Дві глави означають Божественну і людську природи Ісуса Христа, три глави - три іпостасі Святої Трійці, п'ять глав - Ісуса Христа і чотирьох євангелістів, сім глав - сім таїнств і сім Вселенських соборів, дев'ять глав - дев'ять чинів ангельських, тринадцять глав - Ісуса Христа і дванадцять апостолів.

Над входом в Храм або поряд споруджується дзвіниця, яка служить для того, щоб скликати віруючих на молитву і для сповіщення про найважливіші частини Богослужіння.


Внутрішня структура Храму

        Православний храм за внутрішньою будовою ділиться на три частини: вівтар, середній храм і притвор. У середній частині знаходяться прихожани. У притворі в перші століття християнства стояли оглашенні, які тільки готувалися до таїнства Хрещення. Нині в притвор священнослужителі інколи посилають стояти тяжко згрішилих, як засіб для їх виправлення. Також в притворі знаходиться свічна лавка, де можна подати записки для поминання, замовити молебень, панахиду і т. п. Перед входом в притвор облаштовується паперть (підвищений майданчик).

        Найважливіша частина храму – це його східна частина, що іменується вівтарем (піднесений жертовник). Це священне місце, де знаходиться головна святиня – престол і вхід у яке заборонено для непосвячених. На престолі таємниче присутній Сам Господь і відбувається таїнство Святої Євхаристії.

       Кожен Храм присвячується Богу, носячи ім'я в пам'ять тієї чи іншої священної події або угодника Божого. Якщо в ньому кілька вівтарів, то кожен з них освячується в пам'ять особливого свята або святого. В такому випадку всі вівтарі, крім головного, називаються приділами.
За усталеною традицією Церкви на одному престолі звершується тільки одна літургія в день. Бокові вівтарі служать для того, щоб в один день в храмі можна було відправити декілька літургій за кількістю престолів.

        Престол це особливо освячений стіл, покритий двома покровами: нижнім -  з білого полотна і верхнім - з дорогої кольорової тканини, на якому знаходяться священні предмети. Престол є самим священним місцем у храмі, тому що знаменує собою нематеріальний Престол Пресвятої Трійці і є місцем особливої присутності Божественної Слави. На Престолі відбувається найважливіше з усіх таїнств Церкви - Таїнство Євхаристії (Причастя), тому торкатися до нього можуть тільки священнослужителі.

        Місце у вівтарі між престолом і східною стіною іменується гόрнім. На підвищенні «горнього місця» ставиться крісло (трон) для архієрея, а по сторонах, нижче нього - сидіння для священиків (у парафіяльних храмах крісло для архієрея ставити не обов'язково). До горнього місця ставляться з особливою пошаною, оскільки воно є позначенням таємничої присутності Бога і всіх тих, хто Йому служить.

        Ліворуч від престолу, в північній частині вівтаря, стоїть жертовник. Це покритий тканиною стіл, на якому звершується проскомідія (заготовляється все необхідне для Євхаристії) з поминанням всіх членів Церкви.

        Вівтар відокремлюється від середньої частини храму іконостасом, у якому є троє врат. Найголовніші – це Царські врата, що являють собою двостулкові двері напроти престолу, ведуть у вівтарну частину храму, подібно вратам Раю. Назву «Царські» вони мають тому, що через них Сам Господь Ісус Христос невидимо проходить зі Святими Дарами. На відміну від північних і південних врат іконостасу, Царські відкриваються тільки для урочистих виходів або інших моментів богослужіння, передбачених церковним статутом. Через Царські врата можуть входити тільки священнослужителі й лише під час богослужіння. Поза богослужінням і без богослужбового одягу входити і виходити з вівтаря через Царські врата має право тільки архієрей.

        Дві одностулкові двері, розташовані в іконостасі по боках від Царських воріт, називають північними і південними або дияконськими. Назва походить від традиції зображувати на дияконських дверях першомученика диякона Стефана (I ст.) і римського архідиякона Лаврентія (III ст.). Іноді на дияконських дверях зображають архангелів. На відміну від самих Царських воріт, дияконські двері служать для входу у вівтар церковнослужителів і духівництва в богослужбовий і позабогослужбовий час.

Направо від царських врат знаходиться ікона Спасителя, ліворуч - Божої Матері. Далі розміщуються образи особливо шанованих святих, причому праворуч від Спасителя - храмова ікона із зображенням свята або святого, на честь якого освячено храм.

Ікони також розташовані на стінах храму в кіотах (рамах), на аналоях (ошатних столиках з похилим верхом, прикрашених ручним різьбленням). Навпроти кожного вівтаря перед іконостасом стоїть центральний аналой, на якому завжди знаходиться ікона, що відповідає тому чи іншому святу або присвяті храму чи приділу.

        Підвищення перед іконостасом має назву солія. Оскільки сам вівтар перебуває на піднесенні, солія є наче продовженням вівтаря назовні. Частина солії, що видається півкругом у центр храму напроти Царських врат та служить для проголошення проповідей, ектеній, читання Євангелія, називається амвоном. З амвону віруючі долучаються Святих Христових Таїн.

У кафедральних соборах, а також на архієрейських служіннях посеред храму установлюється архієрейський амвон - кафедра, на якій у певні моменти богослужіння облачається і сидить архієрей.

З боку середньої частини храму зазвичай солія огороджується невисокою красивою металевою решіткою. Праворуч і ліворуч від іконостаса на рівні солії або в храмовій частині церкви розташовуються криласи (підвищення для читців і хорів).

        Поруч з криласами, на знак перемоги над смертю і дияволом, ставляться священні знамена церкви (хоругви) із зображенням Спасителя, Божої Матері, особливо шанованих святих і свят. Хоругви призначені для хресних ходів під час особливо урочистих церковних свят. В інший же час вони зберігаються в храмі поруч з криласами.

        Як правило, у лівій частині храму знаходиться канун – прямокутний стіл з Розп'яттям та безліччю гнізд для свічок, перед яким служаться заупокійні богослужіння. На канун ставляться свічки за упокій, на стіл покладаються приношення для поминання покійних.

Зі стелі звисають панікадила з безліччю свічок, що запалюються в самі урочисті моменти служби. Перед святковими і шанованими іконами стоять аналої, на які віруючі ставлять свічки: справа – за здоров'я, зліва – за упокій.


Отже, уклад православного храму облаштований таким чином, що все небесне і земне поєднується в цілісний освячений світ. В ньому нічого немає зайвого, кожна деталь має глибоке символічне значення.

Сам Господь дав людям ще у Старому Завіті через пророка Мойсея вказівки, яким повинен бути храм для богослужінь. За велінням Божим Мойсей влаштував скинію - переносний у вигляді намету храм з трьома відділеннями: двір, святилище і святая святих. Новозавітний православний храм упорядковано на зразок старозавітного і має структуру відповідно трьом старозавітним відділенням: притвор, середню частину і вівтар.

При підготовці статті використаний словник церковних термінів.

Пропонуємо ознайомитися з аналогічним матеріалом: