І ще одну сторінку історії перегорнула наша церква. Пройшло понад три роки з часу освячення маленького клаптика землі під будівництво храму святої мучениці Татіани, проте до цього часу віруючим не судилося возвести капітальне забудування Дому, в якому має оселитися Господь.
Слова Ісуса Христа виявилися пророчими і для наших днів: «… лисиці мають нори і птиці небесні - гнізда, а Син Людський не має де й голови прихилити» (Мф. 8: 20). Творець світу і Той, Кому належить все навколишнє буття, втілюється в плоть і кров історії людства не в царських палатах, не на розкішній ложі, а в віфліємській печері на сіні серед ягнят. Щоб не порушувати спокій та не створювати дискомфорт добробуту маєтних «… Той, Кого не вмістив всесвіт, вмістили ясла» (Іоанн Златоуст).
Схоже подіям, що відбувалися понад дві тисячі років, символічно й знаково відзначила одне з найвеличніших християнських свят - Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, наша церква: не в затишному ошатному храмі, а в холодному наметі, на зимовій морозній природі. Проте, незважаючи на польові умови, вірні храму, подібно віфліємським пастушкам, всі прийшли на свято, щоб з благоговінням доторкнутися до великого Таїнства Боговтілення та поклонитися народженому Богонемовляті.
Святкову Божественну літургію звершив настоятель Храму ієрей Костянтин. В ході літургії він зачитав Різдвяне послання Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.
В своєму пастирському слові отець Костянтин відзначив, що Різдво Христове – одне з найбільш вшанованих і радісних православних свят, започаткувало для людства нову епоху внутрішнього духовного відродження. Однак народження Христа було пов'язане не тільки з великою радістю приходу в світ месії, але й з великими випробуваннями, що випали на долю Пресвятої Діви і Її Обручника праведного Йосипа. Саме їм була довірена доля Божественного Немовляти, - а значить і доля всього світу та нашого Спасіння.
В своєму пастирському слові отець Костянтин відзначив, що Різдво Христове – одне з найбільш вшанованих і радісних православних свят, започаткувало для людства нову епоху внутрішнього духовного відродження. Однак народження Христа було пов'язане не тільки з великою радістю приходу в світ месії, але й з великими випробуваннями, що випали на долю Пресвятої Діви і Її Обручника праведного Йосипа. Саме їм була довірена доля Божественного Немовляти, - а значить і доля всього світу та нашого Спасіння.
Сьогодні, в це знаменне свято, будемо оспівувати й звеличувати Різдво Спаса нашого Ісуса Христа, Його Пречисту Матір і святого праведного Йосипа, які послужили великому чудному Таїнству, та возносити до них свої подячні молитви.
Настоятель привітав всіх зі святом та побажав миру, християнської любові, доброго здравія, сімейного затишку, тепла й духовного зростання.
Прославляючи Різдво Христове, урочисто звучали колядки, піснеспіви!
Веселіться праведні, небеса радуйтеся, гори взиграйте радістю, Христос нині народився від Діви! Славімо Його!
