Жаль, что неизбежна смерть,
Но возможна сатисфакция:
Уходя, оставить свет -
Это больше, чем остаться.
(Пётр Вегин)
Сьогодні виповнилося два роки з часу, коли отець Роман – настоятель храму святої мучениці Татіани, відійшов у життя вічне. Ці роки видалися нескінченними у відчутті порожнечі, смутку та нестерпимого болю втрати для рідних і близьких покійного. Так, без завершення глибокого трауру, згасло життя матері отця Романа - Тетяни Василівни Ніколаєвої.
Його загибель стала імпульсом для переосмислення життя та переоцінки всіх тимчасових земних цінностей, досвідом вміння приймати правильні важливі рішення для тих, хто жив і трудився з ним поруч, розділяв його погляди. Адже вони переконані, що його кров, яка безсумнівно примножила в людях потяг до Христа - мученицька, сповнена благодаті Божої та безсмертя жертовної любові.
Небайдужий до скоєного злодіяння над священнослужителем, один із блогерів написав такі слова: «Ті, хто вчинили цей страшний злочин, думали що убивши о. Романа вони залякають Церкву. Жалюгідні, нікчемні істоти! Ви душі свої вбили, а Церква Небесна, Тріумфуюча примножилася ще одним воїном Христовим».
Залишаючи нас, отець Роман запалив Божественну іскру та залишив світло в наших серцях, яке нагадує нам про те, що кожен день перебування на землі - це безцінний дар Всевишнього, який ми покликані прожити начисто.
Прихожани храму святої мучениці Татіани завжди пам'ятатимуть свого настоятеля як розумного, спокійного, доброго, делікатного - як такого, що не дозволяв собі втручатися в чужі інтимні справи, переживання, почуття та лізти в душу і проповідувати там, де до цього не були готові.
Світла пам'ять про нього збережеться назавжди! А рідним і близьким - сердечне співчуття!
В річницю загибелі отця Романа віруючі прийшли вшанувати його память на місце, висвячене під будівництво храму. Заупокійну літію відслужив теперішній настоятель храму святої мучениці Татіани ієрей Костянтин.
Його загибель стала імпульсом для переосмислення життя та переоцінки всіх тимчасових земних цінностей, досвідом вміння приймати правильні важливі рішення для тих, хто жив і трудився з ним поруч, розділяв його погляди. Адже вони переконані, що його кров, яка безсумнівно примножила в людях потяг до Христа - мученицька, сповнена благодаті Божої та безсмертя жертовної любові.
Небайдужий до скоєного злодіяння над священнослужителем, один із блогерів написав такі слова: «Ті, хто вчинили цей страшний злочин, думали що убивши о. Романа вони залякають Церкву. Жалюгідні, нікчемні істоти! Ви душі свої вбили, а Церква Небесна, Тріумфуюча примножилася ще одним воїном Христовим».
Залишаючи нас, отець Роман запалив Божественну іскру та залишив світло в наших серцях, яке нагадує нам про те, що кожен день перебування на землі - це безцінний дар Всевишнього, який ми покликані прожити начисто.
Прихожани храму святої мучениці Татіани завжди пам'ятатимуть свого настоятеля як розумного, спокійного, доброго, делікатного - як такого, що не дозволяв собі втручатися в чужі інтимні справи, переживання, почуття та лізти в душу і проповідувати там, де до цього не були готові.
Світла пам'ять про нього збережеться назавжди! А рідним і близьким - сердечне співчуття!
В річницю загибелі отця Романа віруючі прийшли вшанувати його память на місце, висвячене під будівництво храму. Заупокійну літію відслужив теперішній настоятель храму святої мучениці Татіани ієрей Костянтин.
Про трагічну загибель ієрея Романа Ніколаєва читайте: .
