Земля ціною в тридцять срібняків або Храм на Крові

        Нещодавно наш Прихід святої мучениці Татіани поніс неоціненну втрату, яка взбудоражила весь православний світ. По звірячому було вбито настоятеля ієрея Романа (Ніколаєва), якому зважаючи на всі бюрократичні перешкоди та опір, що чинили «активісти Оболоні», так і не судилося побудувати храм.

        Місце під будівництво храму святої мучениці Татіани в Оболонському районі міста Києва було висвячене ще в листопаді
2013 року з благословення блаженнійшого митрополита Володимира. Незабаром після встановлення хреста і дошки з відповідним написом було вчинено безпрецедентне святотатство - дошка, на яку виливалось в період освячення сповнене Божественної сили святе миро, залито фарбою.

        Котлован, що копався під фундамент, під натиском «активістів» було зарито, а будівництво припинено. Община продовжувала здійснювати Богослужіння в наметі.

        Після смерті настоятеля силами віруючих будівництво храму відновлено. Зокрема закладено фундамент малого храму (каплиці) та підготовлено все необхідне обладнання для заливки фундаменту, що знаходиться на поверхні землі. В канун підготовки до відзначення 40 днів після смерті настоятеля прихожанами була прибрана територія, висаджені квіти.

        Проте всі ці роботи проводились під нападками все тих же «активістів». Ними неодноразово викликались міліцейські і поліцейські наряди з вимогою припинити будівництво. Не розбираючись в самих елементарних релігійних канонах, вони стали поширювати в інтернеті неправдоподібні чутки, що наша Церква і віра, в яку нас хрестив сам князь Володимир, - сектантські. Перешкоджали Богослужінню і відправленню панахиди на 40 день за убієнного та вимагали знесення намету. 


        Весь цей час віруючі цілодобово чергували, оберігаючи закладену опалубку й святиню. В один із таких чергувань на вартових було вчинено напад, з погрозою про вбивство, озброєною ножем людиною та нанесено тілесні ушкодження нашій прихожанці.

        Коли чергування припинили з міркувань безпеки, 17 вересня 2015 року о третій годині ночі тими ж «борцями проти православія» було знесено всі дерев'яні щити і металеві конструкції фундаменту, а землю розрівняно. Вирвано і викинуто квіти, які були принесені прихожанами для вшанування пам'яті убієнного ієрея Романа. Їх не збентежило зазіхання на чужу власність та знищення її. 

        (На цьому фото зображена територія після знищення опалубки і викрадення металевих конструкцій).

        Але і цього виявилося недостатньо. Впевнені в своїй безкарності та чиїсь підтримці, вони стали вимагати від віруючих припинити Богослужіння і прибрати намет.
       
        Хто ці люди, які з таким завзяттям замахнулись на святиню і не бояться гніву Божого? Не віриться, що вони щиро борються за «ідею», що саме по собі є тяжким гріхом. Якому головному режисеру цього страхіття, яке вимушені терпіти православні нашого Приходу, продали свою душу ці «борці» і чи не тридцять срібняків їм пообіцяли? Кому потрібний цей малюсінький клаптик землі, що окроплений кров'ю невинно убієнного священика та освячений під будівництво храму, - а тому є злочином перед Богом використовувати його на інші потреби. По-людськи їх жаль, «бо не відають що творять».

        І чому так самовпевнено і зухвало попране право на свободу світогляду і віросповідання релігії, на колективне безперешкодне відправлення релігійних обрядів та ведення релігійної діяльності, що закріплене в ст. 35 Конституції України?

        Прихожани нашого Храму звертаються до владних структур міста Києва з проханням захистити наші права та просять позитивного вирішення питання щодо відведення земельної ділянки і будівництва Храму.

        Усіх віруючих сердечно просимо підтримати нас. Мешканці міста Києва, приходьте до нас на Богослужіння, яке все ще відбувається в наметі кожну неділю за адресою: м. Київ, Оболонь, вул. Прирічна, 37а, на клумбі біля Хреста. Брати і сестри, що мешкають за межами міста та України, підтримайте будівництво храму молитвою та посильною фінансовою допомогою  (реквізити на головній сторінці сайту).

        Нехай береже вас Господь!

Пропонуємо ознайомитися з аналогічним матеріалом: