Великий піст для християни - це сім тижнів напруженої духовної праці. Кожен з них довершується неділею, в якій віруючі згадують якусь важливу подію в житті Церкви чи праведників, чий подвиг вшановується як особливо значимий для всіх християн.
Кожна седмиця (тиждень) має свою назву, що виражає сутність, за якою стоїть цілком вірогідна духовна реальність.
Перша седмиця
Перша субота - день пам'яті вмч. Феодора Тирона, який надав доброчинну допомогу християнам для збереження посту своїм чудесним явленням архієпископу Константинополя Євдоксію за часів Юліана Відступника. На згадку цієї події, напередодні в п'ятницю після заамвонної молитви служиться молебень св. Феодору Тирону з освяченням колива.
У першу неділю відзначається Торжество Православ'я, яким проголошується торжество Церкви над усіма існуючими єресями, в тому числі єресі іконоборства. Під час цього святкування на середині храму півколом, на аналоях виставляються храмові ікони. В кінці літургії священнослужителі посеред храму перед іконами Спасителя і Божої Матері здійснюють молебний спів про ствердження віри православних християн та повернення на шлях істини всіх, хто відпав від Церкви.
Диякон читає Символ віри і проголошує анафему тим, хто спотворює істини православної віри; «вічну пам'ять» всім померлим захисникам православ'я; а «многії літа» - всім нам.
Друга седмиця
У другу неділю - пам'ять свт. Григорія Палами, архієпископа Фессалонітського, подвижника Святої гори Афон, жившого в ХIV столітті та запровадившого вчення про силу посту і молитов. Святитель Григорій викрив єретиків та захистив вчення про Світло Божественне, несотворенне, прісносущне, яким засяяв Господь на Фаворі і яким опромінюються подвижники, які досягли висот праведності за допомогою молитви і посту.
В честь цього друга седмиця носить назву «світлофорних постів». Впродовж всієї неділі Церква молить Господа про благодатне осяяння тих, хто несе посилений подвиг посту і покаянної молитви.
Третя
Третя неділя - Хрестопоклонна. Церква прославляє Святий Хрест як символ вічного життя в знак перемоги жертовної любові над злом.
Чин урочистого виносу Хреста з вівтаря в центральну частину храму здійснюється на всеношній після Великого славослів'я з піснеспівом: «Кресту Твоєму покланяємся, Владико…», де він і залишається для поклоніння протягом тижня.
У понеділок і середу після "Что Тя наречем" відбувається чин поклоніння Хресту. У п'ятницю після поклоніння, Хрест переноситься до вівтаря через царські врата при співі тропаря "Спаси, Господи, люди твоя" і кондака "Вознесийся на Крест волею".
Четверта
У четверту неділю – день пам'яті преподобного Іоанна Ліствичника, славного подвижника VI століття, який, трудячись на Синайській горі над своїм творінням «Лествиця Рая», зобразив шлях послідовного сходження людини до духовного вдосконалення, як по сходах, що зводять від землі до вічної слави.
Друга, третя і четверта суботи присвячені поминанню покійних; але якщо в одну з цих субот трапиться пам'ять сорока мучеників Севатійских, то заупокійне Богослужіння не здійснюється.
П'ята седмиця
На п'ятій неділі звершується пам'ять прп. Марії Єгипетської - страшної грішниці, яка залишивши світ і подвизаючись в Йорданській пустелі в пості і молитві, стяжала не тільки прощення у Бога, але і святість, - та преподала цим зразок істинного покаяння і невимовного милосердя Божого до кающихся грішників.
В четвер на утрені прочитується весь Великий покаянний канон свт. Андрія Критського, який читався по частинах в перші чотири дні першої седмиці, а також житіє прп. Марії Єгипетської (так зване «Маріїне стояння»).
В цей день з нагоди читання канону служиться Літургія Передосвячених дарів. Але ця
літургія і читання Великого канону переносяться на вівторок, якщо на четвер чи
середу п'ятої неділі припадає свято Благовіщення.
У середу на вечірні, крім звичайних стихир "Господи, воззвах", співаються 24 покаянних стихири св. Андрія Критського, кожен із яких закінчується: "Господи, прежде даже до конца не погибну, спаси мя".
Субота називається «суботою Акафіста», або «Похвали Пресвятої Богородиці». На утрені цього дня читається акафіст Божої Матері в пам'ять її заступництва і позбавлення Константинополя від нападу сарацинів і скіфів за днів посту у 626 році (видозмінений кондак з 24 строфи з приспівом «Радуйся, нєвесто Неневестная»).
Акафіст прочитується чотирма частинами по 3 ікоса і кондака священнослужителями в центрі храму. Кожне читання починається і завершується співом "Взбранной Воеводе". В кінці утрені співається Велике славослів'я.
Шоста -
Шоста субота іменується Лазаревою. В цей день православна Церква прославляє чудо воскресіння праведного Лазаря, завдяки якому Господь Ісус Христос явив Свою Божественну силу і славу та подав надію на загальне воскресіння всіх померлих в останній день Страшного Суду.
У шосту неділю велике двунадесяте, одне з найтрагічніших свят церковного року - Вхід Господній в Єрусалим. Воно присвячене спогаду урочистого входу Господнього в Єрусалим, під час якого натовп вигукував: «Осанна Синові Давида!» і устеляв дорогу пальмовими гілками. А через декілька днів цим же натовпом він буде відданий на страждання і хресну смерть.
Це свято має дуже гарний звичай освячення пальмових, а у нашій місцевості вербних, гілок і тому іменується ще Вербною неділею.
У свята із-за посту не має днів передсвята, як це мають інші пам'ятні дні з урочистим Богослужінням. Однак на церковних службах всієї шостої седмиці читаються стихирі і тропарі, присвячені Входу Господнього в Єрусалим, що і служить приготуванням віруючих до самого торжества.
Крім статутних Богослужінь, з другої по п'яту седмицю служаться Пасії (з латинської - «страждання»). Пасія включає в себе уривки з Євангелія про Хресні Страждання Ісуса Христа, а також окремі піснеспіви із Богослужінь Великих п'ятниці і суботи. Може включати в себе читання акафісту Хресту чи Страстям Христовим. В кінці чину священиком виголошується проповідь.
У п'ятницю шостої неділі закінчується Чотиридесятниця. Лазарева субота і Вербна неділя є переходом до другого етапу Великого посту - Страсної седмиці.
